Сьогодення так змінилось, що кожен українець утратив відчуття безпеки, контролю над ситуацією, упевненості в завтрашньому дні, що позначилось на емоційному стані. Шок, паніка, стрес і тривожність під час війни стали новою реальністю.

Війна в Україні сталася — це факт, і ми не можемо на нього вплинути. А от знизити стрес, зберегти власну психіку, щоб після нашої перемоги (а вона обов’язково буде) мати ресурс жити, заново вчитися бути щасливими, відновлювати державу — це у наших силах.

Тож як зберегти емоційне здоров’я в умовах війни.

Ми маємо прийняти той факт, що зараз нічого не можна казати напевно. Нам залишається відкидати похмурі прогнози і адаптуватися до нових умов, сприймаючи це як новий досвід (як колись ми зуміли пристосуватися до ковідних обмежень).

Якщо вам або вашим близьким складно переживати стрес, або ви відчуваєте необхідність виговоритися, поділитися своїми емоціями, не контролюючи слова, зверніться до професіонала — психолога чи психотерапевта. До речі, зараз можна отримати психологічну допомогу безкоштовно.

Емоції краще переживати, а не ховати, бо непрожиті емоції нікуди не діваються, вони просто відкладаються «на потім». І одного дня вони виплеснуться. Або так: коли людина заховує почуття глибоко, це може привести до важкої депресії.

Багато хто з українців зараз почав відмовлятися від звичних радощів, бо вони «не на часі». Насправді ж, не на часі відмовлятися від того, що може порадувати вас. Такі дрібнички допомагають триматися нам і нашій психіці. Вони нагадують: життя триває, і в ньому ще залишилося місце для радощів. Не відмовляйтесь від них попри власні звинувачувальні думки або осуд інших людей. Кожен із нас заслуговує на спокій.

Війна колись закінчиться, і ми маємо бути готовими до життя. І коли є мрія, набагато легше переживати складнощі. Тож, мрійте! Можливо, ви захочете зустрітися з друзями. Чи опануєте будівельну справу і будете приймати участь у відбудові країни. А, може, поїдете кудись у далеку подорож за Полярне коло.

Зараз дуже важливо продовжувати працювати\вчитись та спілкуватись, щоб підтримувати себе, свою родину і, врешті, країну.

Якщо ви потребуєте допомоги (психологічної чи фізичної), не мовчіть. Коли вам пропонують допомогу (переїзд у більш безпечне місце, фінансову підтримку, за кордоном ви можете отримати тимчасовий захист із виплатою матеріальної допомоги тощо), не цурайтеся: приймати допомогу — це нормально.

Якщо маєте можливість і ресурс допомагати іншим — зробіть це. Є чимало способів бути корисними.

Але допомагайте лише тоді, коли самі маєте ресурс для цього. І не звинувачуйте себе, якщо ви нічим не можете допомогти. Те, що ви турбуєтесь про себе, свій моральний стан — це теж допомога. Війна закінчиться, прийде час відновлювати країну, тож кожному необхідно бути у ресурсі, аби згодом долучитися до цієї роботи доступним способом.